Панорамний вигляд мечеті Айя-Софія у Стамбулі у сонячний день з чотирма мінаретами, великим центральним куполом та каскадом півкуполів ув оточенні дерев.

Айя-Софія: історія собору, мечеті й музею

Історія Айя-Софії налічує майже півтори тисячі років: храм, який Юстиніан I збудував у 532–537 роках, був православною церквою, католицьким собором, мечеттю, музеєм і знову мечеттю. Про будівництво розповів сучасник імператора Прокопій, а статус у 1934 і 2020 роках визначили рішення Кабінету міністрів, Державної ради й президента Туреччини. Нижче — що записано в цих текстах.

Коротко

  • Збудовано: 532–537 роки, за наказом імператора Юстиніана I; будували Анфемій із Тралл та Ісидор Мілетський.
  • Статуси за Британікою: православна церква — 537–1204, католицький собор — 1204–1261, знову православна церква — 1261–1453, мечеть — 1453–1935, музей — 1935–2020, мечеть — від 2020 року.
  • Музей: рішення Кабінету міністрів Туреччини від 24 листопада 1934 року; музей почав роботу 1 лютого 1935 року.
  • 2020 рік: Державна рада скасувала рішення 1934 року (ухвалено 2 липня, оголошено 10 липня); того дня президент передав будівлю Діянету; перша п’ятнична молитва — 24 липня.
  • Сьогодні: триває реставрація купола й півкуполів, а ЮНЕСКО чекає від Туреччини звіт про стан будівлі до 1 грудня 2026 року.
⬇️ Слухайте аудіоверсію статті, відео читає ШІ:

Хто і навіщо збудував Святу Софію?

Слово «софія» грецькою означає «мудрість». За Прокопієм, сучасником імператора, так городяни Константинополя називали церкву, а саме слово вигадали для Бога. У трактаті про споруди Юстиніана він розповідає, що міська чернь підняла проти імператора повстання «Ніка» й підпалила цю церкву. Від храму лишилися згарище й руїни.

Книжкова ілюстрація, на якій ангел з великими крилами з'являється у видінні імператору Юстиніану I і тримає в руці мініатюрну модель собору Айя-Софія.
Імператор Юстиніан I у видінні бачить ангела, який показує йому модель майбутнього храму Святої Софії. Ілюстрація Герберта Коула до книги Вільяма Кентона «A Child’s Book of Warriors», 1912 рік

Нову церкву Юстиніан, за Прокопієм, збудував невдовзі, не зважаючи на витрати, і зібрав майстрів з усього світу. Роботами керували Анфемій із Тралл та Ісидор Мілетський. Прокопій називає обох майстрами-будівничими — так передає його грецьке слово видання Loeb — і зауважує, що константинопольці звикли називати цю церкву Великою. Будівництво тривало, за «Британнікою», у 532–537 роках.

Що пішло не так під час будівництва?

Прокопій описує дві халепи. Східна арка вже стояла з обох боків, але посередині ще не була замкнена. Опори під її вагою почали тріскатися, і Анфемій та Ісидор, за його словами, втратили віру у власне мистецтво та пішли до імператора.

Юстиніан наказав довести арку до кінця. Коли вона триматиметься на самій собі, пояснив він, підпори їй не знадобляться. Прокопій додає, що імператор сам не був будівничим, і визнає: без свідків ця історія здавалася б лестощами, але свідків багато. Арку замкнули, і вона втрималася.

З північною й південною арками вийшло інакше: колони під ними почали лущитися. Імператор звелів зняти напружені верхні частини кладки й повернути їх пізніше, коли волога в мурі спаде. Після цього, пише Прокопій, споруда стояла надійно. Про купол він зауважує, що той, здається, не спирається на тверду кладку, а ніби підвішений до неба (переклад Дьюїнга для Loeb).

Історія Айя-Софії до 1453 року: чим був храм?

За «Британнікою», у 537–1204 роках це була православна церква, у 1204–1261 — католицький собор, а від 1261 року до 1453-го — знову православна церква. Про епоху загалом розповідає рубрика «Середньовіччя».

Незадовго до падіння міста в храмі кардинал Ісидор Київський оголосив унію — об’єднання візантійської церкви з римською. Це сталося 12 грудня 1452 року, і після цього, за Дукою, храм почали оминати. Докладніше — у статті про Костянтина XI. До падіння міста лишалося менш як шість місяців.

Що сталося зі Святою Софією 29 травня 1453 року?

29 травня 1453 року турецьке військо взяло Константинополь; про сам штурм розповідає стаття про падіння Константинополя 1453 року. У викладі Гаррі Магулія, перекладача Дуки, городяни, дізнавшись про вторгнення, побігли до Святої Софії, повіривши хибному пророцтву. Турки виламали двері й зігнали християн, щоб продати їх у рабство.

Крітовул описує те саме з боку нападників: у найбільшій церкві, Святій Мудрості, вони застали великий натовп чоловіків, жінок і дітей, які шукали порятунку. Усіх захопили разом і повели в полон — частину до галер, частину до табору. Сам султан, за ним, увійшов до міста по цьому й оглядав його.

Дука, у викладі Магулія, пише й про султана: Мехмед II увійшов до міста по обіді й попрямував до Святої Софії. Він піднявся на вівтар, щоб віддати хвалу Аллаху, а улем — мусульманський богослов — прочитав молитву з кафедри Великої церкви. Так храм став мечеттю.

Крітовул, за Кембриджським довідником з візантійської історіографії, розповідає, що султан 1454 року призначит грецького патріарха. Марія Вайу уточнює: це був Геннадій, якому дали церкву Святих Апостолів, а від 1456 року патріархат містився в монастирі Памакаристос. Мечеть у будівлі Юстиніана, за «Британнікою», діяла до 1935 року. Про то, що змінилося в місті далі, — у статті про наслідки падіння Константинополя.

Яким був статус мечеті Айя-Софія в османські часи?

Мечеть мала турецьку назву Айя-Софія — так називає її Dumbarton Oaks. Суд 2020 року виходив із того, що правовий статус будівлі визначає вакф — релігійно-благодійний фонд, у якому майно передають на постійні суспільні цілі й не відчужують. За рішенням, у вакфній грамоті Мехмеда II 1470 року серед об’єктів вакфу названо мечеть Айя-Софія, «колишню церкву», і заборонено передавати й набувати вакфне майно. Сайт мечеті ayasofyacamii.gov.tr датує сторінку грамоти з Айя-Софією 1 червня 1453 року.

За «Британнікою», Мехмед II додав до храму дерев’яний мінарет, люстру, міхраб — нішу, що вказує напрям на Мекку, — і мінбар. Айшегюль Дамла Гюркан, спираючись на Гюльру Неджипоґлу, пише, що фігурні мозаїки, видимі молільникам, заплястрували, а ті, що були вище поля зору, лишилися. Від 1573 року ремонт вів головний архітектор Сінан, а мінаретів стало чотири — привілей султанських мечетей.

Вакфна грамота, за Хілал Угурлу, доручала імамові щоденні й нічні молитви, зокрема в «Ніч приречення». Від XVI століття до 1830-х років султани зазвичай молилися в Айя-Софії саме цієї ночі. У 1574–1639 роках у її подвір’ї збудували мавзолеї: там поховано п’ять султанів, серед них Селіма II, Мурада III і Мехмеда III. Мозаїки під штукатуркою, за каталогом Dumbarton Oaks, пролежали близько чотирьох століть.

Хто відкрив мозаїки Айя-Софії?

Наприкінці 1840-х років ремонтом мечеті за наказом султана Абдулмеджида займалися швейцарські архітектори Гаспаре й Джузеппе Фоссаті. Мозаїки тоді відкрилися, але Фоссаті, пише Кирил Манго, зафіксувавши їх, мусив знову закрити всі мозаїки з християнськими сюжетами.

Скандинавські рунічні написи (графіті), видряпані на мармуровому парапеті південної галереї собору Айя-Софія у Стамбулі, захищені прозорим плексигласом із пояснювальною табличкою.
Рунічний напис варязького найманця Хальвдана на мармуровому парапеті другого поверху Айя-Софії. Датується приблизно IX століттям. Фото: Not home

У червні 1931 року, за звітом Томаса Віттемора, наказ дозволити розкриття й збереження мозаїк видала в Анкарі Рада міністрів. Візантійський інститут Америки працював у храмі, за каталогом Dumbarton Oaks, у 1931–1949 роках. Статус мечеті, за рішенням Державної ради 2020 року, змінила лише постанова Кабінету міністрів 1934 року.

Чому 1934 року Айя-Софія стала музеєм?

Хід справи подає рішення Державної ради 2020 року. 4 листопада 1934 року Міністерство освіти, за цим викладом, попросило перетворити мечеть на музей. Воно називало її унікальним архітектурним і естетичним пам’ятником, пропонувало знести вакфні крамниці, решту викупити й виділити гроші на ремонт. 7 листопада Генеральна дирекція вакфів оцінила фінанси вакфу.

24 листопада 1934 року Кабінет міністрів ухвалив рішення № 2/1589: навколишні вакфні будівлі знести, інші викупити, а Айя-Софію перетворити на музей коштом Міністерства освіти. Рішення пов’язують з ім’ям Мустафи Кемаля Ататюрка, першого президента республіки. Музей почав роботу 1 лютого 1935 року. Кінець мечеті датують по-різному: 1934 роком (Bianet) або 1935-м («Британніка»).

1936 року ділянку площею 2 гектари 6644 м², де стоїть Айя-Софія, внесли в реєстр на ім’я вакфу Мехмеда II (в реєстрі — Ebulfetih Sultan Mehmet Waqf). Запис описує її як мечеть із гробницею, орендованими об’єктами, годинниковою кімнатою й медресе. Цей запис став одним з аргументів у суді 2020 року.

Що вирішив суд 2020 року і на чому?

Справу порушила Асоціація служіння постійним вакфам, історичним пам’яткам і довкіллю — так її називає Міна Їлдирим. 31 серпня 2016 року асоціація попросила прем’єр-міністерство відкрити Айя-Софію для молитви. Генеральна дирекція вакфів відмовила 19 жовтня 2016 року, а 20 грудня асоціація подала позов. Раніше ту саму вимогу відхиляли 2005 року, а 2008-го це рішення підтвердили, назвавши зміну музейного статусу справою розсуду уряду. Тепер суд зазначив, що ті справи не розглядали питань власності й вакфного статусу.

Десята палата Державної ради розглянула справу 2 липня 2020 року й одностайно скасувала рішення Кабінету 1934 року. Її мотиви такі. Вакфи, засновані до 4 жовтня 1926 року, регулює право того часу. Вакфна грамота обов’язкова для всіх, зокрема для держави, а майно треба використовувати так, як хотів засновник. Айя-Софія — вакфна споруда для вільного користування, тож Кабінет не мав права змінити її призначення адміністративним рішенням.

За AP, асоціація стверджувала, що будівля була особистою власністю Мехмеда II. Суд визнав її власністю вакфу Мехмеда II. Harvard Law Review 2021 року оцінила рішення як юридично коректне, хоч і зауважила, що суд міг би обґрунтувати його докладніше.

Щодо ЮНЕСКО суд зауважив, що Конвенція про охорону світової спадщини не забороняє визначати використання будівлі за внутрішнім правом: її стаття 6 вимагає поваги до суверенітету держави й прав власності. Рішення оголосили 10 липня 2020 року. Того ж дня президент Реджеп Тайїп Ердоган підписав рішення про передачу будівлі Управлінню у справах релігій — Діянету — і відкриття для молитви. Греція, за AP, закликала зберегти статус музею.

24 липня 2020 року відбулася перша п’ятнична молитва. Через коронавірус у будівлю пустили лише 500 людей, решта молилася на майданах довкола. Очільник Діянету Алі Ербаш виголосив проповідь з мечем у руці. Ердоган, посилаючись на офіційні дані, назвав понад 350 000 учасників. Перед молитвою мозаїки й фрески закрили. У ЮНЕСКО відреагували ще 10 липня.

Що кажуть ЮНЕСКО про Айя-Софію?

10 липня 2020 року Генеральна директорка ЮНЕСКО заявила, що глибоко шкодує про рішення турецької влади, ухвалене без попередньої розмови. Айя-Софія входить до об’єкта «Історичні зони Стамбула», внесеного до Списку світової спадщини 1985 року. Про такі зміни ЮНЕСКО потрібно повідомляти заздалегідь, і за потреби їх розглядає Комітет світової спадщини.

У 2021 році Комітет висловив жаль через брак діалогу; дорадчі місії ЮНЕСКО відбулися в жовтні 2020 та в січні–лютому 2021 року. За повідомленням Туреччини до ЮНЕСКО, для молитви мозаїки закрили висувними шторами, молитовну залу вкрили килимом, поставили звукову систему. Від середини січня 2024 року галерею відкрито для відвідувачів за окремим входом і за квитком. У 2020 році, за Bianet, вхід для туристів обіцяли безкоштовним.

ЮНЕСКО 29 лютого 2024 року нагадало міністрові культури, що не рекомендувало жодних заходів, пов’язаних із платою за вхід, і до липня 2024 року не отримало повного плану управління відвідувачами. Центр світової спадщини та дорадчі органи — ICOMOS і ICCROM — зазначили, що Туреччина не підтвердила, чи видно мозаїки нижнього поверху поза часом молитви.

Комітет 2024 року пошкодував, що касу й тунель із пандусами збудували без технічної документації та оцінки впливу на спадщину. За рішенням Комітету 2025 року, Туреччина має прийняти нову місію у 2026 році й подати звіт до 1 грудня 2026 року.

Що з Айя-Софією сьогодні?

11 вересня 2026 року Türkiye Today повідомила, що на реставрації східного півкупола збираються встановити сталеву платформу. Півкупол — це менший купол-склепіння, що прилягає до головного. Член наукового комітету, архітектор Хасан Фират Дікер, сказав, що це найслабша частина будівлі, яка першою могла б обвалитися під час землетрусу.

Дікер додав, що такої реставрації за доби республіки ще не було: раніше ремонтували лише окремі ділянки. Більшість робіт, повідомляє видання, заплановано завершити наступного року. Над головном куполом завершено тимчасовий сталевий дах, і з купола обережно знімають свинцеве покриття. Роботи веде Генеральна дирекція вакфів при Міністерстві культури і туризму Туреччини; молитви й відвідування тривають.

Хронологія

ДатаПодія
532–537Будівництво храму Юстиніаном I («Британніка»)
1204–1261Католицький собор («Британніка»)
12 грудня 1452Унію оголошено в Святій Софії
29 травня 1453Падіння Константинополя; за Дукою, Мехмед II у Святій Софії, храм стає мечеттю
1470Вакфна грамота Мехмеда II (за рішенням Державної ради)
Кінець 1840-хРемонт Фоссаті; мозаїки тимчасово відкрито й знову закрито
червень 1931Наказ Ради міністрів про розкриття мозаїк
24 листопада 1934Рішення кабінету № 2/1589 про музей
1 лютого 1935Музей починає роботу
1985«Історичні зони Стамбула» внесено до Списку світової спадщини
10 липня 2020
Рішення Державної ради оголошено; рішення президента про відкриття для молитви
24 липня 2020Перша п’ятнична молитва
1 грудня 2026Термін звіту Туреччини для Комітету світової спадщини

Що лишилося сьогодні?

За оцінкою ЮНЕСКО, Айя-Софія стала зразком для цілої родини церков, а згодом і мечетей. «Британніка» зазначає, що в одній будівлі поряд співіснують мінарети й написи ісламу та мозаїки християнства.

Часті питання

Коли Айя-Софія стала мечеттю?

Після взяття Константинополя 29 травня 1453 року. За Дукою у викладі Магулія, того дня Мехмед II у Святій Софії віддав хвалу Аллаху, а улем прочитав молитву з кафедри. «Британніка» датує мечеть 1453–1935 роками. Вдруге Айя-Софія стала мечеттю 2020 року. Державна рада ухвалила рішення 2 липня й оголосила 10 липня, того ж дня президент ухвалив рішення про відкриття для молитви, а перша п’ятнична молитва була 24 липня.

Коли Айя-Софія була музеєм і чому?

Кабінет міністрів ухвалив рішення про музей 24 листопада 1934 року, а музей почав роботу 1 лютого 1935 року. З проханням звернулося Міністерство освіти: воно вважало будівлю унікальним архітектурним і естетичним пам’ятником. Музейний статус тривав до 2020 року, коли Державна рада скасувала рішення 1934 року.

Чому суд скасував рішення про музей?

Державна рада визнала, що Айя-Софія належить до вакфу Мехмеда II. Вакфи, засновані до 1926 року, регулює тогочасне право, і статус вакфного майна не можна змінити адміністративним рішенням. Суд також дійшов висновку, що Конвенція ЮНЕСКО не забороняє визначати використання будівлі за внутрішнім правом Туреччини.

Хто збудував Айя-Софію?

Будівництво замовив візантійський імператор Юстиніан I. За описом ЮНЕСКО, будівлю спроєктували Анфемій із Тралл та Ісидор Мілетський у 532–537 роках. Попередню церкву знищило повстання «Ніка», і нову Юстиніан звів невдовзі. Прокопій, який описав будівництво, пише, що імператор не зважав на витрати й зібрав майстрів з усього світу.

Чи видно мозаїки Айя-Софії під час молитви?

За повідомленням Туреччини до ЮНЕСКО, мозаїки на верхньому поверсі закривають висувними шторами. У 2024 році Центр світової спадщини зазначив, що Туреччина не підтвердила, чи видно їх поза часом молитви. Туристи, за планом Туреччини, заходять від січня 2024 року через галерею — за окремим входом і за квитком. Перед першою п’ятничною молитвою 2020 року мозаїки й фрески, за повідомленням Bianet, також закрили.

Джерела

  • Прокопій. Про споруди, книга I, розділ 1 (пер. H. B. Dewing, Loeb Classical Library, 1940)
  • Hagia Sophia. Encyclopaedia Britannica
  • Рішення Десятої палати Державної ради № 2020/2595, англійський переклад (Cem Tecimer, Journal of Islamic Law, 2021)
  • UNESCO statement on Hagia Sophia, Istanbul, 10 July 2020
  • Historic Areas of Istanbul. UNESCO World Heritage Centre
  • Рішення Комітету світової спадщини 44 COM 7B.58 (2021)
  • State of conservation, WHC/24/46.COM/7B.Add.4 (2024)
  • Рішення Комітету світової спадщини 46 COM 7B.16 (2024)
  • Рішення Комітету світової спадщини 47 COM 7B.131 (2025)
  • Maria Vaiou. Two Byzantine churches in Constantinople. Journal of Religious Culture, № 252
  • Cyril Mango. The Materials for the Study of the Mosaics of St. Sophia at Istanbul. Dumbarton Oaks Studies
  • Hagia Sophia Resources. Dumbarton Oaks
  • Ayşegül Damla Gürkan. The Hagia Sophia Mausoleums (дисертація, Boğaziçi University)
  • Mine Yıldırım. The Council of State and Hagia Sophia
  • The Hagia Sophia Case. Harvard Law Review, 134, 2021
  • Hilâl Uğurlu. From Ceremony to Spectacle: Changing Perception of Hagia Sophia Through the Night of Decree Prayer Ceremonies
  • Natalia Teteriatnikov. Mosaics of Hagia Sophia, Istanbul: The Fossati Restoration and the Work of the Byzantine Institute. Dumbarton Oaks
  • Thomas Whittemore. St. Sophia: The Mosaics of the Narthex, work done in 1932
  • Doukas. Decline and Fall of Byzantium to the Ottoman Turks, вступ і резюме розділів XXXIX–XL (пер. H. J. Magoulias, Wayne State University Press, 1975).
  • Kritovoulos. History of Mehmed the Conqueror, §§ 252, 256 (пер. C. T. Riggs, Princeton University Press, 1954)
  • Michael Kritovoulos. Guide to Byzantine Historical Writing, розділ 51. Cambridge University Press
  • Isidore of Thessalonica. The Catholic Encyclopedia
  • Hagia Sophia handed over to Presidency of Religious Affairs. Bianet, 10.07.2020
  • Erdoğan recites Quran at Hagia Sophia. Bianet, 24.07.2020
  • First Muslim prayers held in Hagia Sophia after 85 years. Hürriyet Daily News
  • Turkey: Hagia Sophia Mosque sees 1st prayers in 86 years. Anadolu Agency
  • Turkish court rules to let Hagia Sophia return as mosque. AP, 10.07.2020
  • Hagia Sophia Manifesto. Офіційний сайт мечеті Айя-Софія
  • Hagia Sophia restoration advances to eastern semi-dome. Türkiye Today, 11.09.2026

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *