Physical Address
304 North Cardinal St.
Dorchester Center, MA 02124
Physical Address
304 North Cardinal St.
Dorchester Center, MA 02124

Перші кириличні книги, за «Енциклопедією України» (ЕУ), надрукував 1491 року в Кракові німецький золотар Швайпольт Фіоль: це «Октоїх» і «Часословець» для православних. Того ж року Фіоля заарештували, і згодом його друкарня замовкла. Через 90 років в Острозі Іван Федорович видав повну Біблію церковнослов’янською — за ЕУ, першу таку.
Краків, 1491 рік. Автори статті про друкарство в «Енциклопедії України» Ярослав Ісаєвич і Роман Сенкус (1993) називають найранішими книгами, надрукованими кирилицею, «Октоїх» і «Часословець». Їх видав Швайпольт Фіоль, франконець-емігрант у Кракові.
«Октоїх» — богослужбова книга з піснеспівами восьми гласів для утрені, вечірні й літургії, пояснює ЕУ. «Часословець» (Horologion) — теж богослужбова книга: так називає її Visuotinė lietuvių enciklopedija (VLE, «Універсальна литовська енциклопедія»). Обидві надруковано церковнослов’янською, книжною мовою православного богослужіння.
Адресатом були православні Польщі й Великого князівства Литовського (ВКЛ), пише VLE. Національний інститут імені Оссолінських у Вроцлаві уточнює: насамперед українці й білоруси східних земель Польського королівства та ВКЛ, а також вірні Московського князівства, де тоді друкарні не було.
Фіоль походив із Нойштадта-на-Айші (Neustadt an der Aisch) у Франконії — історичній області Німеччини. До Кракова він переїхав: 1479 року, за VLE, здобув міське громадянство й став майстром цеху золотарів. Оссолінеум називає його золотарем і вишивальником.
VLE пише, що Фіоль винайшов пристрій для відкачування води з шахт і 1489 року отримав на нього привілей від короля Казимира IV Ягеллончика. Привілей — королівська грамота, що давала виняткове право.
Роки життя Фіоля точно не встановлено. Оссолінеум датує його народження приблизно 1460 роком, а науковий каталог гравюр URUS Варшавського університету — приблизно 1459-м. Смерть Оссолінеум відносить до 1525 або 1526 року, VLE — до травня 1526-го, між 7 і 16 числом. Польською його ім’я пишуть Szwajpolt Fiol.
Час заснування друкарні джерела називають по-різному: приблизно 1483 рік (VLE), приблизно 1489-й (Оссолінеум), 1490-й або ще 1480-ті роки (брошура «Czarna sztuka» про перші краківські друкарні, 2020). Дату 1491 рік мають «Октоїх» і «Часословець».
Оссолінеум пише, що друкарню заснували з ініціативи православної шляхти при дворі Казимира IV. У каталозі URUS видавцем «Октоїха» й двох тріодей названо Яна Турзо (Jan Thurzo; 1437 — 1508), а друкарем — Фіоля. Краківська брошура натомість пише про фінансову підтримку міських райців. Шрифт, за VLE, на замовлення Фіоля виготовив німецький майстер на прізвище Борсдорф (R. Borsdorf).
VLE й Оссолінеум називають чотири книжки: «Часословець», «Октоїх», «Тріодь пісну» та «Тріодь цвітну». Брошура «Czarna sztuka» зазначає, що порядок їхнього виходу досі не встановлено. Дати двох тріодей джерела дають різні, як показує таблиця.
| Книжка | Дата за джерелами |
|---|---|
| «Часословець» (Horologion) | 1491 (VLE, URUS) |
| «Октоїх» (Octoechos) | 1491 (VLE, URUS, ЕУ) |
| «Тріодь пісна» (Triod’ postnaya) | без дати: близько 1491 (VLE), 1492–1493 (URUS) |
| «Тріодь цвітна» (Triod’ cvetnaya) | без дати: близько 1491 (VLE), близько 1493 (URUS, для примірника з Брашова) |
Каталог URUS описує «Октоїх» 1491 року так. Це видання у форматі фоліо — коли друкарський аркуш складено навпіл. Книжку прикрашає ксилографія — гравюра на дереві — «Розп’яття» з Марією, апостолом Іоанном та іншими постатями. Є також заставка на початку тексту і друкарський знак із гербом Кракова та написом кирилицею «З КРАКОВА».
Каталог GW (Gesamtkatalog der Wiegendrucke) дає «Октоїху» номер M27753, а каталог ISTC (Incunabula Short Title Catalogue) — io00022250. Інкунабули — книжки, надруковані до 1501 року; про них розповідає стаття про інкунабули.
Єдина збережена титульна гравюра «Розп’яття» з іменем друкаря — «Шбеиполть Фиоль» — є в примірнику з румунського Брашова, знайденому 1971 року, пише Оссолінеум. За каталогом URUS, це «Тріодь цвітна». Загалом, за Оссолінеумом, дійшло близько 80 примірників і фрагментів чотирьох видань, більшість із них — у російських зібраннях.
Про друкарський верстат Гутенберга розповідає окрема стаття про верстат. Про самого майстра з Майнца — стаття про Йоганна Гутенберга. Статті про цю добу зібрано в рубриці «Відродження і доба відкриттів».
Краків, 1491 рік. За VLE, католицька церковна влада звинуватила Фіоля в прихильності до утраквістів і заарештувала його, а роботу друкарні перервано. Утраквісти — течія гуситського руху, що вимагала причастя під двома видами.
Краківська брошура розповідає про суд докладніше: восени 1491 року Фіоля звинуватили в єресі через сумніви щодо Причастя й інших релігійних питань. Єпископський суд виправдав його після того, як він склав сповідання віри. Процес, за брошурою, зашкодив і друкарні.
VLE пише, що 1492 року звинувачення зняли, але друку Фіоль не відновив. Він займався гірництвом та іншими промислами в Сілезії й Кракові. 1494 року кириличну книжку видали вже в іншому місті — Цетинє.
Цетинє, 1494 рік. Светлана Томін у статті журналу Čitalište (з сербської — Читальня) пише, що «Октоїх першого гласу» вийшов 4 січня 1494 року — так сказано в колофоні, вихідних відомостях наприкінці книжки.
Друкарня виникла, за Томін, завдяки Джураджу Црноєвичу, правителю Зети. Національна бібліотека Чехії називає Зету тоді незалежним князівством, а цетинський друк — чорногорським. Технічним редактором, пише Томін, був ієромонах Макарій, а друкарське обладнання купили у Венеції. Серед південних слов’ян, за нею, це була перша друкарня.

Прага, 1517–1520 роки. Сігітас Нарбутас з Бібліотеки Врублевських Литовської академії наук пише про Франциска Скорину. У Празі 1517–1519 або 1520 року той видав переклад Старого Заповіту церковнослов’янською; відомо 23 книги.
Вільно, 1522–1530 роки. Після переїзду до Вільна (нині Вільнюс) Скорина близько 1522 року надрукував «Малу подорожню книжку», а в березні 1525 року — «Апостол». Віленську друкарню, за Нарбутасом, знищила пожежа 1530 року.
За книжками Фіоля, пише ЕУ, пішли богослужбові видання недовговічних друкарень у Литовсько-Руській державі: Скорини у Вільні, а також Федоровича з Мстиславцем у Заблудові. Шлях Федоровича до Заблудова почався в Москві.
Москва, 1553–1565 роки. За ЕУ, Іван Федорович (до Заблудова — Федоров) був дияконом церкви Миколая Гостунського й від 1553 року наглядав за будівництвом друкарні, яку замовив цар Іван IV. 1564–1565 років разом із білорусом Петром Мстиславцем він видав кілька літургійних книг. Початок його друкарської діяльності Богатирьов датує Москвою 1564 року.
Заблудів, 1568–1570 роки. Московські писарі, для яких друк став конкуренцією, переслідували друкарів, пише ЕУ, і ті втекли до Великого князівства Литовського. Литовський великий гетьман Ходкевич прийняв їх у своєму маєтку в Заблудові. Тут вийшли «Євангеліє учительне» (1569) і Псалтир із Часословцем (1570), а Федоров змінив прізвище на Федорович.
Львів, 1572–1574 роки. Федорович переїхав до Львова 1572 року, а наступного року відновив друк. 1574 року з допомогою сина й Гриня Івановича із Заблудова він видав Апостола — богослужбову книгу з Діяннями й Посланнями апостолів. Це друге видання, бо перше вийшло в Москві, і воно має автобіографічну післямову.

Того же 1574 року у Львові видано й Азбуку. Примірник Апостола зберігає Слов’янська бібліотека Національної бібліотеки Чехії в Празі. У Львові Федоровича знали як «московського друкаря» (Іван Мощук), але це ім’я, пише ЕУ, вказувало радше на його походження, а не на національність. Слова на його надгробку, за ЕУ, означають «відновив занедбане друкарство».
ЕУ називає друкарню Федоровича у Львові (1573–1574) першою на українських етнічних землях. Між «Октоїхом» Фіоля і львівським Апостолом — 83 роки (1491 і 1574).
Острог, 1575–1581 роки. За ЕУ, 1575 року Федорович, перебуваючи на службі в князя Костянтина-Василя Острозького, став управителем Дерманського монастиря, а 1577–1579 років заснував Острозьку друкарню. У ній 1581 року вийшла Біблія.
Це, за ЕУ, перше повне церковнослов’янське видання канонічних книг Старого й Нового Заповіту та перших трьох книг Макавеїв. Підготовку тексту й друку, пише ЕУ, фінансував князь Острозький. Наклад становив 1 500–2 000 примірників, книга налічує 628 фоліо й близько 1 400 заставок, ініціалів і кінцівок.
Богатирьов називає Острозьку Біблію головною працею Федоровича, а саме видання — першою повною друкованою Біблією церковнослов’янською. Колофон примірника з бібліотеки Хоутона, за описом навчального сайту Early Printed Books, називає друкарем Івана Федорова з Москви, а місцем і датою завершення — Острог, 12 серпня 1581 року. Колофон надруковано паралельно грецькою й церковнослов’янською.
Текст, за ЕУ, спирався на церковнослов’янські й грецькі джерела, зібрані Острозьким, зокрема повну Біблію архієпископа Геннадія Новгородського 1499 року. Старий Заповіт звіряли із Септуагінтою — давньогрецьким перекладом. Це робили вчені під керівництвом Герасима Смотрицького в Острозькій академії. До книги увійшли передмови Острозького й Смотрицького, вірші Смотрицького, присвячені Острозькому, та післямова Федоровича.
Після завершення праці над Біблією Федорович повернувся до Львова, але відкрити друкарню знову йому не вдалося, пише ЕУ. Його друкарня перейшла до Львівського Успенського братства. За Богатирьовим, Федорович помер у Львові наприкінці 1583 року.
| Рік | Подія |
|---|---|
| 1479 | Фіоль здобуває міське громадянство в Кракові (VLE) |
| 1489 | Привілей Казимира IV Фіолю на пристрій для відкачування води з шахт (VLE) |
| 1491 | «Октоїх» і «Часословець» Фіоля; Фіоля заарештовують (ЕУ, URUS, VLE) |
| 1492 | З Фіоля знято звинувачення (VLE) |
| 4 січня 1494 | Вийшов «Октоїх першого гласу» в Цетинє — за колофоном (Томін) |
| 1517–1519 | Скорина друкує в Празі переклад Старого Заповіту (Нарбутас) |
| Близько 1522 | Скорина друкує у Вільні «Малу подорожню книжку» (Нарбутас) |
| Березень 1525 | Скорина видає у Вільні «Апостол» (Нарбутас) |
| 1564–1565 | Федорович і Мстиславець видають у Москві літургійні книги (ЕУ) |
| 1568–1570 | «Євангеліє учительне» і Псалтир із Часословцем, Заблудів (ЕУ) |
| 1573–1574 | Друкарня Федоровича у Львові: Апостол і Азбука (ЕУ) |
| 1577–1579 | Острозька друкарня (ЕУ) |
| 12 серпня 1581 | Дата завершення Острозької Біблії за колофоном (опис на сайті Early Printed Books) |
| Кінець 1583 | Смерть Федоровича у Львові (Богатирьов) |
| 1591–1788 | Друкарня Львівського Успенського братства (ЕУ) |
Друкарня Львівського Успенського братства працювала 1591–1788 років і, за ЕУ, відіграла ключову роль в історії раннього українського друкарства. Братство, пише ЕУ, користувалося оригінальними зразками Федоровича до початку XIX століття.
Примірники львівського Апостола 1574 року й Острозької Біблії 1581 року зберігає київський Музей книги і друкарства України. Сам музей створено 1972 року, пише ЕУ.
За «Енциклопедією України», найраніші кириличні книги — «Октоїх» і «Часословець», які Швайпольт Фіоль видав 1491 року в Кракові. Краківська брошура зазначає, що порядок виходу його чотирьох книжок досі не встановлено. Через три роки, 4 січня 1494 року, за колофоном вийшов «Октоїх першого гласу» в Цетинє.
Золотар родом із Нойштадта у Франконії, який 1479 року здобув громадянство Кракова. Він видав чотири кириличні богослужбові книги. 1491 року його заарештували за звинуваченням у прихильності до утраквістів, 1492-го звинувачення зняли, але друку він не відновив. Роки його народження й смерті джерела подають по-різному.
Фіоль друкував у Кракові, а не на українських землях. За «Енциклопедією України», перша друкарня на українських етнічних землях — Івана Федоровича у Львові (1573–1574): 1574 року вона видала Апостола й Азбуку. До Львова Федорович працював у Москві та Заблудові, а після — в Острозі.
Повне видання Біблії церковнослов’янською, яке Іван Федорович надрукував в Острозі 1581 року за підтримки князя Костянтина-Василя Острозького. За Богатирьовим і ЕУ, це перша така повна друкована Біблія. Підготовку тексту й друк, за ЕУ, фінансував князь. Наклад — 1 500–2 000 примірників, обсяг — 628 фоліо.