Мехмед II Фатіх

Мехмед II Завойовник: султан, який двічі сходив на трон

Мехмед II народився 1432 року, двічі сходив на османський трон — у 12 і в 19 років — і в 21 рік узяв Константинополь. За понад тридцять років другого правління він приєднав Сербію, Морею, Трапезунд і Боснію, а 1475 року османи здобули Кафу (Кафа, нинішня Феодосія) та інші генуезькі міста Криму. Помер 3 травня 1481 року, вирушивши в новий похід.

Коротко

  • Народився 30 березня 1432 року в Едірне; четвертий син Мурада II.
  • Правив двічі: з серпня 1444 до серпня 1446 року і з 18 лютого 1451 року до смерті.
  • Константинополь упав 29 травня 1453 року після 53 днів облоги; султанові був 21 рік.
  • Походи: Сербія (1459), Морея (1460), Сінопа і Трапезунд (1461), Боснія (1463), Кафа (1475).
  • Помер 3 травня 1481 року між Ускюдаром і Гебзе; причиною називають подагру.
⬇️ Слухайте аудіоверсію статті, відео читає ШІ:

Як 12-річний Мехмед став султаном?

Мехмед народився 30 березня 1432 року в Едірне. За Галілом Інальджиком, автором статті про нього в енциклопедії TDV İslâm Ansiklopedisi, він був четвертим сином султана Мурада II. Відомість про те, що ще шестирічним він був намісником Амасьї, Інальджик вважає сумнівною. Певно відомо, що навесні 1443 року його з двома наставниками, Кассабзаде Махмудом та Ібрагімом, відправили намісником з Едірне в Манісу.

Наприкінці 1443 року помер старший брат Алаеддін Алі Челебі, намісник Амасьї, і Мехмед лишився єдиним спадкоємцем. Мурад II, який думав зректися трону, навесні 1444 року забрав сина з Манісу. 12 червня 1444 року в Едірне Мехмед був присутній, коли укладали мир з послами угорського короля, сербського деспота і Яноша Гуньяді.

Потім Мурад посадив сина на трон як свого заступника і поїхав в Анатолію. У серпні 1444 року він у присутності пашів офіційно оголосив, що передає трон Мехмедові, і пішов у відлюдництво біля Бурси. Державу лишили на 12-річного хлопця без досвіду.

Це викликало кризу: на Балканах і в Анатолії втратили здобуте за Мурада, в Албанії спалахнули повстання, а в Угорщині проти миру, укладеного в Сегеді, почали готувати хрестовий похід. Проти великого візира Чандарли Халіль-паші довкола Мехмеда згуртувалися Шехабеддін Шахін, Ібрагім і Заганос-паша — усі невільницького походження, так звані «кули». Великий візир — головний міністр султана; Мурад II залишив державу переважно в руках Чандарли.

Чому Мехмед утратив трон?

Того ж літа Орхан Челебі — османський принц, якого тримали у Візантії, — спробував відібрати в Мехмеда трон, але не знайшов прихильників і знову сховався в Константинополі. 22 вересня 1444 року в Едірне спалахнув кривавий бунт, а місто спустошила пожежа; тоді ж, 18–22 вересня, хрестоносці перейшли Дунай.

Чандарли з прихильниками вирішили повернути Мурада до справ. Той залишив відлюдництво, і під Варною хрестоносців розбили. Скидати сина Мурад не захотів: він кілька днів пробув в Едірне і повернувся в Манісу. Оточення Мехмеда тим часом підштовхувало його до завойовницької політики, і тоді ж, пише Інальджик, знову постала ідея здобути Константинополь.

Згодом в Едірне повстали яничари — елітний корпус постійного війська. Вони пограбували палац Шехабеддіна, а частина бунтівників оголосила, що підтримує Орхана Челебі, тож трон Мехмеда опинився під загрозою. Бунт придушили, зокрема підвищивши яничарам платню, і, за Інальджиком, вважалося доведеним, що Мехмед не здатний керувати державою.

5 травня 1446 року Мурад на таємний виклик Чандарли вирушив з Маніси і через бунт перечекав у Бурсі. У серпні він знову посів трон за підтримки яничарів, а Мехмеда відіслали назад у Манісу і призначили йому наставниками Заганоса і Шехабеддіна. За Інальджиком, перше правління сильно позначилося на Мехмедові: тоді в нього, мабуть, склалися наміри зламати владу Чандарли, приборкати яничарів і здобути Константинополь.

Як Мехмед удруге посів трон?

1448 року Мурад узяв сина з Маніси в похід, і в битві на Косовому полі проти Гуньяді Мехмед бився на правому крилі. 10 лютого 1451 року таємний лист Чандарли повідомив про смерть Мурада, а 18 лютого 1451 року 18-річний Мехмед удруге посів трон. П’ять років у Манісі, пише Інальджик, зробили його зрілішим.

Щойно посівши трон, Мехмед наказав убити свого немовля-брата Ахмеда. За Інальджиком, він установив норму, за якою братів можна вбивати заради порядку у світі: так султан хотів зберегти неподільність влади і вберегти державу від претендентів на трон.

Його сходження вороги сприйняли як нагоду для удару, тож Мехмед залишив великим візиром Чандарли, на якого спиралися яничари. Візантія тримала в Константинополі Орхана Челебі як можливого суперника: Мехмед погодився щороку платити на його утримання 300 000 акче — османської монети. Коли 1451 року султан пішов у похід в Анатолію, візантійські посли наздогнали його з погрозою звільнити Орхана і з новими вимогами.

Коли військо поверталося з Анатолії, яничари дорогою вимагали дарунків і отримали 10 гаманців акче. Але їхнього командира Куртчу Догана, людину Чандарли, змістили, а в Едірне корпус реорганізували. Тоді ж султан наказав побудувати фортецю навпроти Анадолухісару, і вже в лютому 1452 року на березі постала перша частина укріплень.

Навіщо Мехмедові був Константинополь?

Нову фортецю на Босфорі, Богазкесен (згодом її назвали Румеліхісар), завершили наприкінці серпня 1452 року. Вона мала відрізати місто від чорноморського постачання, забезпечити переправу флоту між Анатолією і європейськими володіннями османів і служити базою для облоги. Після цього Мехмед зажадав від імператора здати місто, а інакше готуватися до війни — тобто оголосив війну.

Вступ Мехмеда II у Константинополь
Вступ Мехмеда II у Константинополь

Під впливом Заганоса і Шехабеддіна Мехмед, за Інальджиком, вважав здобуття міста першою умовою абсолютної влади. Чандарли знав, що з падінням Константинополя втратить усю свою владу, і як міг намагався відвернути похід. На великій раді в Едірне султан говорив про традицію війни за віру і про те, як місто загрожує безпеці держави; обережні вельможі, що нагадували про міцність стін, мусили поступитися.

Цю раду незалежно описали османський автор Таджизаде Джафер Челебі і Крітовул, автор історії 1451–1467 років, присвяченої Мехмедові.

Свою історію Крітовул відкрив присвятою: «Найвищому самодержцеві, цареві царів Мехмедові… володареві суші й моря з волі Божої — Крітовул-острів’янин, раб рабів твоїх». Там же він пише, що діяння султана ні в чому не поступаються діянням Александра Македонського та полководців і царів його рангу.

Чим закінчилося суперництво Чандарли і Заганоса?

Для облоги Мехмед доручив угорському зброярові Урбану відлити гармати, здатні зруйнувати стіни Константинополя. Облога тривала 53 дні, з 6 квітня до 29 травня 1453 року, і Мехмедові тоді був 21 рік; докладно вона описана в статті про падіння Константинополя 1453 року.

Суперечка Чандарли і Заганоса спалахнула знову наприкінці травня, коли у війську поширилася звістка про похід угорців і хрестоносного флоту. На військовій раді Чандарли застерігав від небезпеки розлютити Захід і радив домовлятися, але Заганос йому заперечив. Ухвалили йти на загальний штурм, а його день доручили визначити Заганосові.

Першою справою після здобуття міста Мехмед позбувся Чандарли, який фактично обмежував його владу, і Орхана Челебі, що воював проти нього й загрожував трону. Чандарли усунули з посади і стратили, а великим візиром став Заганос-паша. Але вже 1456 року, за Інальджиком, великим візиром став Махмуд-паша, а Заганоса змістили й вислали до Балікесіра.

За Інальджиком, завдяки здобуттю міста Мехмед побачив себе володарем світової імперії і здобув необмежену владу; ця віра стала основою і його безперервних походів, і централізованого правління. Проте не кожен наступний похід завершувався здобиччю.

Куди Мехмед ходив походами після 1453 року?

Міцно тримати Сербію, за Інальджиком, можна було, лише відібравши в угорців Белград. Під Белградом 1456 року Мехмед відступив попри особисту хоробрість: щоб зупинити розгром, він сам кинувся в бій і був поранений у стегно. 1458 року він відвідав Афіни й оглянув Акрополь.

У червні 1459 року серби все ж віддали ключі від фортеці Смедерево, і Сербія перейшла під пряму османську владу. 1460 року Мехмед узяв Морею, крім венеційських фортець, а 1461 року — Сінопу і Трапезунд.

Поки султан ходив на Трапезунд, валаський воєвода Влад III Цепеш, союзник угорського короля, напав на османські фортеці на Дунаї. Влітку 1462 року Мехмед вторгся у Валахію: Влад утік, а воєводою став його брат Раду, який жив при султанському дворі. У вересні того ж року Мехмед приєднав Лесбос, а 1463 року завоював Боснію.

Як Мехмед воював з Венецією і Узун Хасаном?

Утримати Морею, за Інальджиком, можна було, лише вибивши венеційців з їхніх фортець. 1463 року османи взяли Аргос, і 28 липня Венеція ухвалила воювати; війна тривала 16 років. У липні 1470 року, навівши міст між Евбеєю і суходолом, Мехмед штурмом узяв фортецю Негропонте.

На сході проти Мехмеда виступив Узун Хасан, правитель туркменської держави Аккоюнлу і союзник Венеції. 11 серпня 1473 року під Отлукбелі султан його розбив; за Інальджиком, після битви стратили 4 000 туркменів. Ця перемога дала Мехмедові повний контроль над Анатолією по цей бік Євфрату і позбавила Венецію надії на перемогу.

25 січня 1479 року з Венецією уклали мир: вона віддала Шкодер, Крую, Лемнос і Евбею й погодилася щороку платити 10 000 золотих за свободу торгівлі. Після цього Мехмед звернувся проти Родосу та Італії. Облога Родосу, що почалася в травні 1480 року, за кілька місяців закінчилася відступом з великими втратами.

11 серпня 1480 року Гедик Ахмед-паша штурмом узяв італійське місто Отранто; за Інальджиком, цей похід вважали першим кроком до здобуття Рима. Чорне море Мехмед, пише Інальджик, намагався перетворити на «турецьке озеро».

Як османи опинилися в Криму?

Влітку 1454 року османський флот разом із військом кримського хана Хаджі I Гірея тиснув на генуезьку Кафу, і генуезці погодилися платити 3 000 золотих султанові й 1 200 ханові. Того ж літа флот загрожував молдавському Аккерману, і 5 жовтня 1455 року молдавський господар визнав залежність від султана й щорічну данину в 2 000 золотих.

Суперниками Мехмеда на Чорному морі Інальджик вважає Ягеллонів, володарів Литви й Польщі: вони прагнули закріпитися на узбережжі на захід від Дністра і впливати на Крим і Молдавію.

1469 року під Кафу прибули галери Якуб-бея: османи висадилися, взяли багато полонених і спалили кілька поселень. Кримський хан Менглі I Гірей відповів султанові чемним листом із проханням повернути полонених. Згодом Ягеллони уклали союз із Золотою Ордою проти Кримського ханства, і кримці, пише Інальджик, стали шукати зближення з султаном.

Як османи взяли Кафу?

Молдавський воєвода Стефан III Великий тим часом став васалом Ягеллонів і перестав платити султанові данину. 1473 року він вигнав з Валахії османського ставленика Раду, а в січні 1475 року розбив військо, яке Мехмед послав проти нього. Навесні 1475 року султан хотів сам вирушити в Молдавію, але йому завадила хвороба.

Штефан III Великий
Штефан III Великий

Нагоду дали події в Криму. Бей Емінек з впливового роду Ширинів посварився з кафинцями через постійні побори, і хан відсторонив його. Навесні 1475 року Менглі Гірей сховався за мурами Кафи, а Емінек, не маючи змоги взяти місто, звернувся по допомогу до Мехмеда.

На початку червня 1475 року турки підкорили Кафу; за Інальджиком, місто здалося Гедик Ахмед-паші 6 червня після чотириденної облоги. За кілька місяців османи взяли всі генуезькі міста Криму і князівство Феодоро; за Інальджиком, узяли також Азак, а правителя Мангупа з родиною згодом стратили.

Менглі Гірея з в’язниці звільнили османи, і в липні 1475 року він листом дякував османському урядникові за визволення і за затвердження його ставлеником султана. Влітку 1476 року, коли в Молдавію вдерлися й кримські війська Емінека, Мехмед розбив військо Стефана і спалив Сучаву, але самого воєводу не схопив.

До кінця 1476 року Менглі Гірей утратив владу, а восени 1478 року знову став ханом завдяки турецькій підтримці. Удома ж Мехмед п’ять разів карбував нову монету.

Що Мехмед змінив удома і чому це викликало невдоволення?

Відбудова Константинополя як столиці і безперервні походи, за Інальджиком, збільшили витрати, а нові податки тиснули на селян і містян. Османську монету акче Мехмед карбував наново в 1451, 1460, 1470, 1475 і 1481 роках, а стару монету обмінювали з втратою п’ятої частини. Це викликало таке невдоволення, що синові Мехмеда Баязиду II, коли він сходив на трон, поставили умову карбувати нову монету не частіше ніж один раз на рік.

Землі, що колись перейшли від держави до приватних власників чи вакфів, Мехмед масово повертав у державну власність. Вакф — майно, яке власник назавжди віддає на визначену благодійну мету; за ісламським правом, держава не може його конфіскувати. Реформу провели в 1476–1481 роках, коли великим візиром був Карамані Мехмед-паша. За Інальджиком, її метою було збільшити кількість воїнів із земельним наділом і знайти нові прибутки для султанської скарбниці.

Реформа особливо зачепила мусульманських учених-богословів, шейхів і старі тюркські родини. Баязид, намісник Амасьї, який давно не ладнав з батьком, виступив проти неї у своїх землях, і люди звернули погляди на нього. Іншого сина, Джема, вважали продовжувачем батькової войовничої політики, і його підтримував Карамані Мехмед-паша.

Змінилася й верхівка влади. Великі візири, яких Мехмед призначав після Чандарли, крім останнього, Карамані Мехмед-паші, були «кулами», а Махмуда-пашу і Рум Мехмеда-пашу Мехмед стратив. Так, пише Інальджик, з управління усунули вплив старих родин, а державу очолили «кули», цілком залежні від волі султана. Великих візирів Мехмед зробив своїми повноважними заступниками і провідниками централізованої влади. Яничарів, що обмежували його владу, Мехмед підпорядкував безпосередньо собі.

Водночас султан писав вірші і мав власну бібліотеку.

Що читав султан?

Інальджик пише, що Мехмед знав турецьку, грецьку і слов’янську, і не сумнівається, що він володів арабською та перською. Султан особливо цікавився географією, математикою й астрономією і призначав собі вчителів, які щодня в певний час давали йому уроки. Крітовул, на якого посилається Інальджик, називав султана одним із найгостріших розумом філософів. Вірші Мехмед писав під псевдонімом Авні; єдиний список збірки на 22 аркушах містить 70 віршів-газелей і ще два вірші.

З його бібліотеки збереглося 50 творів, пов’язаних із західною культурою, 42 з них — грецькою мовою. Ще 1454 року, за Інальджиком, італійці при дворі, серед яких був і гуманіст Чиріако з Анкони, читали султанові римську і західну історію. Трапезундський учений Георгій Аміруці із сином переклали для нього Птолемея арабською і склали мапу світу.

Мехмедові адресована й присвята Георгія Трапезундського: каталог рукописів подає її як передмову до «Альмагеста» Птолемея, датовану в Галаті поблизу Константинополя 25 лютого 1465 року. Вона звертається до «найвидатнішого, славного й найкращого імператора римлян, що своєю доблестю та дарованою Богом перемогою посідає престол Костянтина».

Як Мехмеда зобразив Белліні?

Махмед, італійського художника для свого портрета, за Інальджиком, хотів мати ще з 1461 року. 1479 року, коли уклали мир з Венецією, він попросив венеційську владу прислати художника, і у вересні 1479 року до Константинополя прибув Джентіле Белліні. Белліні розписав стіни нового палацу фресками в ренесансному стилі, а Мехмед нагородив його титулами «золотий лицар» і «товариш палацу».

Джентіле Белліні
Джентіле Белліні

Портрет султана Національна галерея в Лондоні датує 1480 роком; його написано олією на полотні (перенесено з дерева). Частково розбірливий напис праворуч на парапеті галерея читає як «imperator orbis» — «володар світу», а три золоті корони тлумачить, ймовірно, як Грецію (Візантію), Трапезунд і Азію.

Полотно сильно пошкоджене й частково перемальоване в XIX столітті; Музей Вікторії та Альберта, де зберігається інший відомий портрет-медальйон, називає лондонський портрет «приписуваним» Белліні. Художник пробув у Константинополі до січня 1481 року — за кілька місяців до смерті султана.

Портрет султана Мехмеда II
Портрет султана Мехмеда II

Як помер Мехмед II?

Здоров’я султана, за Інальджиком, було поганим уже 1465 року; хроніст Ідріс Бідлісі писав, що Мехмед тяжко страждав від болю в суглобах і подагри, а лікування не допомагало. Мехмед переправився в Ускюдар для нового походу і помер 3 травня 1481 року в місцевості Хюнкярчайири між Ускюдаром і Гебзе. Причиною смерті називають подагру — в османських джерелах «нікріс»; версії про отруєння, за Інальджиком, спираються на тлумачення Ашикпашазаде й іншими джерелами не підтверджуються. Його поховали в тюрбе — мавзолеї — біля мечеті його імені (мечеті Фатіх).

Після смерті батька Баязид II і Дщем боролися за трон, і переміг Баязид II; ще один син, Мустафа, помер 1474 року. Гедик Ахмед-паша, який саме збирав нові сили для Італії, на заклик Баязида рушив до нього, і залога Отранто, лишившись без допомоги, 10 вересня 1481 року здалася.

Хронологія життя Мехмеда

ДатаПодія
30 березня 1432Народження в Едірне
Серпень 1444 — серпень 1446Перше правління
18 лютого 1451Друге сходження на трон
Серпень 1452Завершено фортецю Богазкесен; Мехмед оголошує війну
6 квітня — 29 травня 1453Облога і падіння Константинополя
1456Невдала облога Белграда
Червень 1459Сербія переходить під пряму османську владу
1460–1461Морея, Сінопа, Трапезунд
1462Валахія і Лесбос
1463Боснія; Венеція ухвалює воювати
Липень 1470Штурм Негропонте
11 серпня 1473Битва під Отлукбелі
Червень 1475Османи підкорюють Кафу
Влітку 1476Похід у Молдавію
25 січня 1479Мир із Венецією
1480Облога Родосу; взяття Отранто
3 травня 1481Смерть Мехмеда

Що лишилося після Мехмеда?

Інальджик вважає, що здобуття Константинополя остаточно утвердило Османську державу і підготувало подальші завоювання. Держава Мехмеда, за ним, не була відродженням Східної Римської імперії в ісламській оболонці, як писав Йорга, а тезу про копіювання візантійських установ він називає перебільшеною.

У поглядах на світову владу Мехмед, за Інальджиком, поєднував тюрко-монгольську ідею кагана, ісламський халіфат і римську імператорську ідею. Свій підсумок історик формулює так: «Можна сказати, що в особі Фатіха народився „османський падишах“, який поєднав тюркську, іранську, ісламську і римську традиції влади».

1 вересня 1482 року, уже після смерті Мехмеда, військо на чолі з ханом Менглі I Гіреєм захопило і спалило Київ. Місто належало Великому князівству Литовському, яким правив Казимир IV Ягеллон. За висновком історика В. Гулевича, Менглі Гірей діяв із власних інтересів, а не під зовнішнім впливом.

Докладніше — у статті про наслідки падіння Константинополя і в рубриці «Середньовіччя».

Портрет Белліні нині перебуває в довгостроковій оренді в Музеї Вікторії та Альберта (2024–2027), а єдиний список віршів Авні зберігається в Бібліотеці Міллет.

Часті питання

Скільки років було Мехмеду II, коли він узяв Константинополь?

21 рік. Мехмед народився 30 березня 1432 року, а Константинополь упав 29 травня 1453 року — менш ніж за два місяці після того, як йому виповнився 21 рік. На трон він уперше зійшов у серпні 1444 року, у 12 років, удруге — 18 лютого 1451 року, у 18 років.

Чому Мехмеда II називають Завойовником?

Britannica Kids пов’язує це прізвисько з його військовими успіхами. Найвідоміше завоювання — Константинополь 1453 року, далі були Сербія, Морея, Трапезунд, Боснія і генуезькі міста Криму. Там же зазначено, що він упорядкував управління, кодифікував закони й відкрив коледжі. Турецькою його називають також Фатіх.

Як помер Мехмед II?

Він помер 3 травня 1481 року між Ускюдаром і Гебзе, вирушивши в новий похід. Причиною називають подагру; версії про отруєння, за Інальджиком, іншими джерелами не підтверджуються. Мехмеда поховали в тюрбе біля мечеті його імені, а трон після боротьби з братом Джемом дістався синові Баязиду II.

Джерела

  1. Kritoboulos. Critobuli Imbriotae Historiae / ed. D. R. Reinsch. Berlin; New York, 1983 — присвята цитується за: Szill R. A History Dedicated to Mehmed II? Kritoboulos of Imbros and the Enshrining of a Superior’s Memory after the Conquest of Constantinople in 1453 // History in Flux. 2019. Vol. 1, no. 1. P. 79–91.
  2. Neville L. Michael Kritovoulos // Guide to Byzantine Historical Writing. Cambridge, 2018.
  3. Georgius Trapezuntius. Присвята Мехмедові, 25 лютого 1465 року. Vatican, Biblioteca Apostolica Vaticana, Vat. lat. 971; опис: Juste D. Ptolemaeus Arabus et Latinus. Manuscripts (оновлено 01.02.2022).
  4. Halil İnalcık. Mehmed II // TDV İslâm Ansiklopedisi, т. 28. Стамбул, 2003.
  5. Feridun Emecen. Zağanos Paşa // TDV İslâm Ansiklopedisi.
  6. Halil İnalcık. The Ottoman Turks and the Crusades, 1451–1522 // A History of the Crusades, vol. VI. P. 312, 327 (цифрова копія бібліотеки Університету Вісконсину).
  7. Genç V. Kanuni Sultan Süleyman’ın Nikris Hastalığına Atfedilen Farsça Bir Reçete // Belleten. 2016. Cilt 80, sayı 287. S. 41–58.
  8. Гулевич В. П. Казимир Яґайлович і Менґлі Ґірей: від друзів до ворогів // Український історичний журнал. 2013. № 1. С. 40–66.
  9. The National Gallery, London. Gentile Bellini, The Sultan Mehmet II, NG3099.
  10. Victoria and Albert Museum. Портрет султана Мехмеда II (довгострокова позика Національної галереї).
  11. Encyclopaedia Britannica. Mehmed II (Britannica Kids).
  12. Encyclopaedia Britannica. Rumelihisarı (див. статтю Fall of Constantinople: Context).
  13. Encyclopaedia Britannica. Grand vizier.
  14. Encyclopaedia Britannica. Feodosiya.
  15. Encyclopaedia Britannica. Janissary.
  16. Encyclopaedia Britannica. Waqf.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *